На бібліотечній орбіті Дергачівщини

У 2004 році Ростислав Рибальченко, працюючи з архівами, знайшов документ від 9травня 1915 року (за старим стилем), із якого дізнався, що у Дергачах була відкрита бібліотека-музей. Це словосполучення його дуже зацікавило, йому хотілося дізнатися, що ж являла тоді собою бібліотека, які книги мала, але найбільшою таємницею був музей.

У кінці XIX – на початку XX століття великого поширення набувають освітні установи як у місті, так i на селі. Органи місцевого самоврядування – земства плідно працюють у цих галузях культурної i господарської діяльності. Виникли громадські спілки: благодійницькі, тверезості, різні товариства.

У 1885 році відкрилась у Харкові перша громадська бібліотека. I саме відтоді й бере свій початок бібліотечна справа. Гарна бібліотека була при Харківській повітовій земській управі. Створювалися вони при волосних управах. Така бібліотека була й у Дергачах.

Які ж книги мала ця книгозбірня? Вивчаючи каталоги бібліотек при волосних управах, Рибальченко дійшов висновку, що там було більше ста найменувань, біля двохсот томів. Може, й мало, але ж які це були книги! Там була вся російська класика, як проза, так i поезія, драматургія: сучасні літератори, не менш славетні i популярні: Чехов, Достоєвський, Аверченко, Апухтін, Бальмонт, Надсон, Гаршин, Бунін, Горький, Купрін та інші, закордонні – Мольєр, Байрон, Шекспір, Гюго, Ібсен, Стендаль та інші. Головним чином, це була, доступна за ціною, література народних видань, були i коштовні видання, книги духовного змісту, з народознавства, історії, також газети i журнали.

Духовно-моральний потенціал цієї невеличкої книгозбірні значний, бо російська література була кафедрою, з якої проголошувалися ідеї добра, справедливості, любові до ближнього, простого люду. Ця література не сприяла розвитку національної свідомості українців, як й інших народів імперії, бо одного "Кобзаря" Шевченка – занадто мало.

Це була, так би мовити, офіційна районна бібліотека. Є свідчення, що у Дергачах у 1895 році була сільська бібліотека, яку юнаки – організатори театру на чолі з Гнатом Хоткевичем, поповнювали українськими книжками, хоч це i не дозволялося. Молодь села ставала більш свідомою й освіченою: читали, виписували українські часописи: "Рада", "3aciв", "Літературно-науковий вісник", "Світло".

Згодом ці фонди були передані до бібліотеки Дергачівського земства й поповнювались новими книгами. Вона проіснувала три роки, a потім – лютнева революція, жовтневий переворот, боротьба України за свою незалежність, перемога більшовиків. Скарби районної бібліотеки кинуто напризволяще, вони розкрадаються, гинуть.

Після колективізації й індустріалізації у 1923 році Дергачі стали центром району, почали з'являтися осередки культури. Одним із них був Колективний будинок ім. Матюшенка з невеличкою книгозбірнею, шахами, шашками, газетами i журналами. Книжкове зібрання не відзначалося науковою методикою добірки: дореволюційні видання, книги кооперативних українських видань. Колбуд любили відвідувати дерагачівці, школярі. Фонди бібліотеки зростали, та ось почалася Велика Вітчизняна Війна. Книги ніхто не збирався евакуювати, вони залишилися напризволяще. Відбувалася зміна влади. Харків, всі містечка, де були хоча б деякі цінності, розграбовувались. Не обминула ця сумна доля i різні книгозбірні, навіть, шкільні. Харків'янка, культурна діячка української діаспори США Оксана Соловей пригадує, що у перші дні окупації чимало книг, навіть, раритети, були на вулиці, під ногами.

У серпні 1943 року було визволено Дергачі від німецько-фашистських загарбників. Фронт покотився на захід. Життя у місті, як i в інших поселенцях, нормалізувалося. Почала працювати хорова капела, відроджувалася i бібліотека. Але держава не звертала уваги на книгодрукування, бо найголовнішим завданням було відродження народного господарства. Фонди бібліотеки поповнювалися приватним чином. Це було хаотичне зібрання, безсистемне. Звичайно, були книги з різних галузей знань, видань, навіть до 1917 року. Бібліотеку відкрили при сільраді. Першою її завідуючою була Галина Булах. У маленьких книгозбірнях у Польовій, Вільшанах, Пересічному при сільрадах книги вміщалися в одній шафі.

У кінці 50-60 років за книгами люди стояли у черзі навіть вночі, щоб отримати квитанцію на видання Пушкiнa, Паустовського, Маяковського, Блока, Майн Ріда, Вальтера Скотта, Діккенса... Стали з'являтися приватні бібліотеки.

У 1967 році бібліотеку розмістили у новому приміщенні, побудованому за типовим проектом, де вона знаходиться i зараз. Із 1977 року впроваджується нова централізована бібліотечна система. Дергачівська бібліотека стає провідною, центральною, а сільські – її філіями. Відпускалися кошти на комплектування бібліотек, книги закупляли переважно в одному центрі – бібколекторі. Це був час розквіту бібліотечної справи.

З 90-тих років для бібліотечних установ настали не найкращі часи: коштів на придбання літератури майже не було. I це тоді, коли існувала велика потреба у літературі.

Починаючи з 2004 року бібліотечній справі приділяється велика увага, покращується матеріально-технічна база, проводяться капітальні та поточні ремонти, купується комп'ютерна техніка, мультимедійні засоби, відбувається регулярне поповнення фонду книгами і періодичними виданнями. З 2011 року у бібліотеках Дергачівської ЦБС при сприянні програми «Бібліоміст» надаються послуги інтернет-центрів.

У зв’язку з тим що з 1 липня 2021 року в Харківському районі Харківської області діють Малоданилівська селищна рада, Солоницівська селищна рада та Дергачівська міська рада, створено наступну мережу бібліотек:

1. КЗ «Дергачівська публічна бібліотека» Дергачівської міської ради:

Дергачівська дитяча, Безруківська, Слатинська, Прудянська, Цупівська, Дубівська, Козачолопанська, Ветеринарна, Шовкоплясівська, Русько-Лозівська, Малопроходівська, Великопроходівська, Токарівська бібліотеки

2. Комунальний заклад « Публічна бібліотека Солоницівської селищної ради»:

Солоницівська, Подвірська, Гаврилівська, Дворічнокутянська, Григорівська, Полівська, Вільшанська , Вільшанська для дітей, Протопопівська, Куряжанська бібліотеки-філії.

3. Малоданилівська публічна бібліотека при КЗ «Центр культури і дозвілля Малоданилівської селищної ради»:

Черкаськолозівська, Ліснянська, Малоданилівська бібліотеки-філії.

Кiлькiсть переглядiв: 1098

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.